До 24 лютого і після. Ольга Силаєва — видавчиня з Києва. Каже, вона не змінилася. Змінилося життя. Україна, Естонія, Німеччина, знову Україна, знову Німеччина і нарешті — Велика Британія. Це непростий маршрут, яким проїхала Ольга Силаєва після повномасштабного вторгнення росії до України.
Я вирішила виїхати з Києва 24 лютого 2022 року. Ми поїхали на Закарпаття. Як всі тоді думали, що це на місяць. Швидко все закінчиться. Ми з сином і собакою залишили будинок. Чоловік одразу сказав, що він йде воювати в ТРО, а ми поїхали на Закарпаття.
Мені було дуже складно витримувати. У перші дні така тривога була висока в мене. Мені особисто було складно, простіше було кудись рухатися, щось робити. Пересидіти десь в іншому місті. Але мої батьки залишалися в Маріуполі.
Я їх умовляла виїхати ще до початку повномасштабної війни. Я розуміла, що на Маріуполь однозначно росіяни підуть. Старі люди, дуже важко їх переконати залишити свій дім. Тим більше у нас власний будинок там був. І вони залишилися в Маріуполі.
Перші дні у нас там ще був зв'язок. Я вже з Закарпаття з ними зв'язувалась останній раз 2 березня. І все: зв'язок зник.
Жити і не знати, чи живі твої батьки, чи ні. Але вони вижили, їх вивезли в Росію, вони опинилися в Санкт-Петербурзі. Виїхали без нічого, без телефонів.
Їх завантажили у машину велику, таку кузовну. Вони — в одязі, в якому місяць на вогнищах готували їжу. Все було засмальцьоване, брудне. І так поїхали. Так їх у потяг там посадили, не відкривали ні двері, ні вікна, довезли до Санкт-Петербурга.
Там є така організація — вони вивозили українців на кордон: на піший перехід в Естонію, в Нарву. А я з України сіла в машину за кермо і три дні їхала в Естонію, щоб їх забрати.
Як далі Ольга Силаєва опинилася у Німеччині та чому потім у Великій Британії, слухайте у повній версії інтерв’ю у доданому файлі.
Лариса Задорожна